БЮЛЕТЕНЬ

Української Асоціації Нейрохірургів

УДК 616.134.9-089.168:616.831-005

Л.М.Яковенко, О.А.Цімейко, М.Р.Костюк, А.Г.Луговський

Ключові слова: хребтові артерії, вертебробазилярна недостатність, оперативні втручання.

Клініко-неврологічними та нейрофізіологічними дослідженнями доведено, що порушення кровообігу в артеріях вертебробазилярного басейну є суттєвою складовою частиною ішемічних уражень головного мозку при церебральній судинній недостатності [1,2,3,5].

Зміна інтенсивності та направленості кровотоку по хребтовим артеріям відіграють важливу роль у формуванні клінічних синдромів порушення мозкового кровообігу у вертебробазилярному басейні, або так званої вертебробазилярної недостатності.

В умовах зростаючої кількості випадків мозкового ішемічного інсульту, при практичній вичерпаності можливостей медикаментозного впливу на його складові все більшого значення набуває хірургічний спосіб лікування судинних захворювань головного мозку, зокрема реконструктивні та конструктивні втручання на магістральних сегментах сонних та хребтових артерій при їх стенотичних та оклюзуючих ураженнях. Про ефективність таких оперативних втручань свідчить досвід роботи ряду ангіонейрохірургічних центрів, у яких було виконано до 500 втручань при кожному виді патології [4].

Хірургічну корекцію порушень мозкового кровообігу, обумовлених патологічними змінами магістральних сегментів хребтових артерій, використовували в Інституті нейрохірургії ім.акад. А.П.Ромоданова АМН України у 1987—1988 рр. як планове лікування вертеброгенних порушень мозкового кровообігу, їх наслідків та залишкових явищ.

Найбільш поширеним видом ураження хребтових артерій є патологічні зміни їх початкових відділів. Отже, від результатів хірургічних втручань саме на цих сегментах в значній мірі залежить успіх лікування. Аналіз результатів хірургічних втручань на хребтових артеріях свідчить, що оптимальна візуалізація ураженого сегмента судини, можливість усунення всіх компонентів її стенозу різними засобами при застосуванні відповідних хірургічних прийомів під час конструктивної операції найбільш надійно забезпечує її кінцевий позитивний результат.

Порівняння результатів звичайного, надключичного доступу до хребтової артерії, що був використаний нами більше ніж у 150 випадках, та розробленого на основі анатомічних передумов доступу поміж ніжками кивального м’яза (50 операцій) свідчить, що останній відрізняється більшою анатомічністю, оскільки він не передбачає перетинання досить значної за розміром ніжки м’яза, що кріпиться до ключиці. Такий спосіб запобігає формуванню післяопераційного рубця цього м’яза. Анатомічне поздовжнє розділення м’яза відкриває досить широкий доступ до клітковини переддрабинчастого простору та простору між переднім та середнім драбинчастими м’язами, створює умови для проведення у разі потреби скаленотомії та скаленоектомії. При цьому надійно і на значному просторі візуалізуються анатомічні структури, ушкодження яких є вкрай небажаним при втручаннях на хребтових артеріях (термінальний симпатичний стовбур, лімфатична протока, діафрагмальний нерв).

При використанні цього доступу створюються оптимальні умови для неускладненого перебігу післяопераційного періоду, для профілактики утворення м’якотканинних рубців і запобігання рецидиву стенозування артеріального стовбура, на якому проводили втручання. Набутий нами досвід свідчить про суттєві переваги передньо-бокового міжніжкового доступу до хребтової артерії за необхідності корекції її хірургічної патології.

Occlusive-stenotic lesions in V1 and V2 segments of vertebral arteries play a substantial role in the impairment of cerebral blood flow in vertebro-basilar region. From pathophysiological point of view surgical correction of these lesions is a reliable link in pathogenetic treatment. As described in the paper, the pathogenetic surgical approach to the proximal segments of vertebral arteries in—between sternocleidomastoid muscle peduncles allows to optimize the results of constructive surgery.