БЮЛЕТЕНЬ

Гістотопографічні особливості гліальних пухлин лобово-скроневої ділянки Малишева Т.А. Iнститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова АМН України, м. Київ Подальше удосконалення методів нейрохірургічної діагностики, розвиток нейроанестезіології та нейрореанімації, розширення можливостей оперативних втручань на раніше недосяжних структурах та ділянках головного мозку роблять проблему лікування хворих із внутрішньомозковими пухлинами лобово-скроневої ділянки дедалі актуальнішою. Успішне розвўязання проблем діагностики та тактики лікування таких хворих значною мірою залежить від наявності докладної інформації про гістобіологію та топографію таких пухлин. За даними літератури, гліальні пухлини найчастіше вражають лобову та скроневу частки, але визначити місце первинного їх походження досить важко. Серед внутрішньомозкових пухлин гліоми лобово-скроневої ділянки становлять 9,7—11% М. Я. Васін (1976), А. Г. Земська (1985)). Мета досліджень — визначення напрямків та шляхів поширення гліом лобово-скроневої локалізації, особливостей строми пухлин та співвідношень неоплазматичної тканини з магістральними судинами. Було проаналізовано 29 аутопсійних випадків та результати 72 біоптичних досліджень гліом лобово-скроневої ділянки. Пухлини, що локалізувалися переважно у задньо-базальних відділах лобової частки та проростали у передні відділи скроні, практично в усіх випадках інфільтрували ділянку порогу острівця, вражали найзовнішню та зовнішню капсули. Найбільш імовірно, що вони поширювалися по волокнам гачкуватого пучка та передньої ніжки внутрішньої капсули. У більшості випадків були вражені і передні відділи огорожі, лушпина та латеральні відділи блідої кулі (сочевицеподібне ядро). При розповсюдженні пухлини в медіальному напрямку, пухлинні клітини розповсюджуються по ходу волокон променистості мозолястого тіла і далі у коліно та передні відділи його стовбуру. Iноді спостерігалося поширення пухлини у протилежну півкулю. Голівка хвостатого ядра та передньолатеральні відділи згірўя вражалися не часто, здебільшого гліобластомами. При переважному розташуванні пухлини у скроневій частці мозку вона майже завжди проростає мигдалеподібний комплекс. При поширенні пухлини в медіобазальному напрямку вона може проростати у лімбічні утворення — парагіпокампальну звивину і гіпокамп, а їх ураження негативно впливають на якість життя хворих у післяопераційний період. Iноді такі пухлини проростають стінки та поширюються у порожнину бічних шлуночків, найчастіше у нижній ріг шлуночка. У частині випадків відзначалися проростання пухлиною кори, м“яких мозкових оболонок, поширення пухлинної тканини по підпавутинному простору, а в поодиноких випадках — обшарування магістральних судин. Новоутворені судини пухлин мали спрощену будову і були функціонально інертними. Їх участь у процесах ліпідного метаболізму пухлинної тканини певною мірою свідчить про темп пухлинної інвазії. Вивчено зміни в усіх шарах стінки магістральних судин. Встановлено проростання анапластичних астроцитом та гліобластом у адвентиціальний шар судин великого калібру. Виявлено значні зміни стану ендотеліального шару, що можуть відігравати важливу роль у порушенні регуляції церебральної гемодинаміки (J.Vane, 1994; U. Flavahan, 1995). Отримані дані щодо напрямку поширення гліом лобово-скроневої локалізації та їх співвідношень з магістральними судинами дозволяють у співставленні з результатами прижиттєвих клінічних досліджень значною мірою оптимізувати шляхи та обўєм оперативних втручань. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"