БЮЛЕТЕНЬ

Перебіг закритої черепно-мозкової травми, ускладненої алкогольним делірієм Грицик В.Ф., Iлюк Ю.I., Недопако Я.Я., Головченко Т.Л., Чеботарьова Р.М., Діденко Л.Г., Квартич Г. Я. Київська обласна психіатрична лікарня №1, с.м.т. Глеваха, Україна Перебіг закритої черепно-мозкової травми (ЗЧМТ), ускладненої алкогольним делірієм, вивчено у 18 хворих, які знаходилися на лікуванні у Київськ?й ?бласн?й ?сихіатричн?й ?ікарн? №1 (?ОПЛ №1) у 1977—1997 рр. Забій мозку з крововиливами у мозкову тканину та арахноїдальний мішок виявлено у 3, забій мозку з субарахноїдальним крововиливом – у 6, забій мозку з субдуральною гематомою – у 3, гідрома – у 6 (з них у 3 двостороння) хворих. Хворими були чоловіки віком від 31 до 64 років. Всі вони зловживали алкоголем від 2 до 20 років (переважна більшість — 3—7 років). Раніше лікувалися від алкоголізму 8 хворих. Алкогольний делірій у всіх хворих був дебютом захворювання і основною причиною їх госпіталізації до психіатричної лікарні. Вірогідні анамнестичні дані про травмування голови було підтверджено у 12 спостереженнях (у 7 ретроспективно). Основними видами травми були: удар головою при падінні на тверде покриття (асфальт, бетон, лід) при падінні на площину – у 8, при падінні з висоти (2,5 – 3,5 м) – у 2, удар по голові твердим предметом – у 2 хворих. У більшості спостережень травма була отримана у стані сп’яніння. Проміжок між травмою та виникненням делірію становив від 1 до 5 днів, у більшості хворих 1 — 3 доби. Клінічна картина складалась із симптомів делірію, загальномозкових та вогнищевих симптомів ураження головного мозку, місцевих змін з боку м’яких тканин голови та кісток черепа, вегетативних та загальносоматичних порушень з боку серцево-судинної, дихальної, ендокринної, травної та видільної систем. Однак вона змінювалася залежно від фази захворювання та об’эму уражень. Як правило, захворювання починалося з картини алкогольного делірію з прогресуючим погіршенням стану навіть у хворих, котрим проводили інтенсивну терапію делірію. У неврологічному статусі переважали загально-мозкові симптоми: порушення свідомості (від приглушення до сопору й коми) з психомоторним збудженням на початку делірію, менінгеальний синдром, синдром підвищення внутрішньомозкового тиску з симптомами здавлювання та зміщення стовбурових структур. Вогнищева симптоматика була слабовираженою у переважної більшості хворих. Діагностика природи та об’єму уражень головного мозку значною мірою грунтувалася на даних КТ, яка була проведена 15 хворим. У 12 з них, крім локальних змін, виявлено явища набряку-набухання головного мозку. Нейрохірургічні операції проведено 17 хворим : відмивання мозкового детриту зі згустками крові та дренування арахноїдального мішка — 3 хворим, дренування арахноїдального мішка у ділянці забою мозку — 5, видалення субдуральної гематоми — 3, дренування гідроми — 6 хворим. Тільки 1 хворому із забоєм головного мозку та субарахноїдальним крововиливом проводили люмбальні пункції та інтенсивну консервативну терапію. В усіх оперованих хворих під час операції виявлено явища вираженого набряку-набухаіння головного мозку. Таким чином, у хворих на алкоголізм навіть незначна ЗЧМТ може спричинити обширні деструктивні зміни головного мозку, його судин та оболонок, що, імовірно, зумовлено змінами стінок судин та підвищеною схильністю до набряку-набухання мозку. Післяопераційний період у таких хворих має значно важчий перебіг. Такі хворі потребують інтенсивного лікування, спрямованого насамперед на поліпшення мозкового кровообігу та зменшення набряку -набухання головного мозку. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"