БЮЛЕТЕНЬ

Морфологічні критерії “смерті мозку” при черепно-мозковій травмі Шамаєв М.I., Лісовий А.С., Малишева Т.А.,В.А.Шевчук Iнститут нейрохірургії ім. акад. А.П. Ромоданова АМН України. м. Київ. Україна Питання констатації загибелі організму — встановлення факту неможливості відновлення його життєвих функцій — набуває все більшої актуальності, насамперед в зв“язку з розширенням потреб трансплантології в одержані органів для пересадження. Поряд із суто біологічними проблемами, це питання має і неабияке юридичне значення, головним чином у зв“язку з відсутністю у чинному законодавстві чіткіх регламентацій правових питань щодо вилучення внутрішніх органів для потреб трансплантації у момент загибелі організму донора. Першорядне значення при цьому має науково обгрунтоване встановлення вірогідних ознак загибелі основного регулюючого органу данного індивідуума — його головного мозку. З метою встановлення чітко обгрунтованих морфологічних ознак “смерті мозку” під час проведення судово-медичних досліджень трупів осіб, які загинули внаслідок черепно-мозкової травми, було здійснено всебічне вивчення 33 випадків. У досліджуваних випадках переважали ураження різних відділів головного мозку. Вони були поодинокими, великого розміру і захоплювали одну чи дві-три суміжні ділянки півкуль. При цьому виявляли з руйнування мозкової речовини та крововиливи у зону деструкції. Забої мозку поєднувалися, переважно, з різного ступеня вираженості та об’єму, крововиливами в над- та підоболонкові простори мозку. У частині випадків поряд з множинними забоями півкуль, спостерігалися дрібнокрапчасті крововиливи в гіпоталамус і гіпофіз, а також крововиливи у шлуночки мозку. Поряд з первинними ураженнями майже постійно виявляли вторинні ураження: набряк мозку, його стовбуру, дислокації. При мікроскопічному дослідження зони ураження та на відстані від неї у гіпоталамусі та стовбурових відділах були виявлені різноманітні ураження нейрональних і судинних утворень. Їх характер та поширення були неоднакові. У зоні ушкодження переважали грубі деструктивні зміни нейронів та судин. на відстані — дегенеративно-дистрофічні зміни нейрональних утворень. Мікроскопічні зміни у зоні “аксональних” уражень мали характерний вигляд та капіллярне походження. У зоні уражень та навколо неї спостерігалися як деструктивні, так і дегенеративно-дистрофічні зміни нервових клітин різного ступеня вираженості, в аксонах нервових клітин виявляли фрагментацію, порушення контурів мієлінової оболонки, їх розриви з утворенням “мієлінових куль”. Зіставлення локалізації, характеру та об’єму травматичних уражень мозку з первинними та вторинними розладами мозкового кровообігу, загально- соматичними ускладненнями та тривалістю життя після отримання травми дозволило виділити основні типи патологічних змін головного мозку, які виключають можливість поновлення його нормальної життєдіяльності та функціонування, тобто є морфологічними ознаками “смерті мозку”.Це насамперед множинні, здебільшого масивні забої, що локалізуються у декількох ділянках однієї або обох півкуль великого мозку, з переломом кісток склепіння та основи черепа, крововиливами у зону забою, стовбурові та гіпоталамічні відділи мозку та шлуночкову його систему. До другої групи важких уражень мозку, що призводять до його “смерті” слід віднести випадки з первинними забоями стовбуру мозку, та массивними крововиливами в нього та гіпоталамічну ділянку. Третю групу становлять випадки так званих “аксональних” уражень головного мозку, які виникають при падінні навзнак або прикладенні сили у передньозадньому або зворотному напрямках. Ці ураження можуть спостерігатися поряд з поодинокими і множинними забоями мозку, вони можуть бути і самостійними. При цьому виявляють множинні (рідше поодинокі) дрібнокрапчасті крововиливи у медіанні та парамедіанні структури стовбурових відділів (мозолясте тіло, стінки третього шлуночка, гіпоталамус, стовбур мозку). Отже проведені дослідження головного мозку осіб, які померли внаслідок важкої черепно-мозкової травми, засвідчили, що основними морфологічними ознаками “смерті мозку” слід вважати: - первинні поширені поодинокі або множинні забої головного мозку, що руйнують значну площину однієї або декількох ділянок мозку, з поширенням на прилеглу білу речовину, утворенням внутрішньомозкових гематом та їх поширенням у шлуночкову систему; - первинні масивні ураження стовбурових та гіпоталамічних відділів мозку; - генералізовані аксональні ураження, що вражають життєвоважливі центри стовбурових відділів мозку; - необоротні грубі вторинні судинні ураження діенцефально-стовбурових відділів. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"