БЮЛЕТЕНЬ

Особливості клінічного перебігу та лікування післятравматичних синдромів, ускладнених внутрішньоклітинною інфекцією Волянський А.В., Волянський В.Ю. Медичний університет, м.Одеса, Україна Перебіг травматичної хвороби головного мозку нерідко ускладнюється активізацією внутрішньоклітинної інфекції, серед якої чільне місце посідають вірус простого герпесу та цитомегаловірус. Як відомо, носіями вірусу простого герпесу є 95% популяції, хоча у вигляді патології це проявляється лише у 45—55% населення. Травматична хвороба сприяє активізації цих інфекцій, оскільки суттєво порушує гомеостаз та адаптаційні можливості організму, а також руйнує систему його імунного статусу. Нами обстежено 519 хворих на різних стадіях післятравматичного періоду — від 1 міс до 3 років. Слід зазначити, що патологічні прояви ураження ЦНС вірусами простого герпесу та цитомегалії спостерігалися переважно у більш пізні терміни післятравматичного періоду — від 2 до 6 міс і пізніше. Вірусу простого герпесу були притаманні ангіодистонічний, ліквородинамічний та астенічний синдроми, цитомегаловірусу — церебрально-вогнищевий та епілептичний. Це робить можливим припущення, що перший з них схильний до ураження судинної системи мозку та його оболонок, а другий — самого мозкового субстрату. Свідченням активності вірусної інфекції під час перебігу травматичного процесу в головному мозку було збільшення на 30% титру відповідних антитіл у період від 2 до 6 міс після травми. В обстеженому контингенті хворих ускладнення травматичного процесу інвазією вірусу простого герпесу констатовано у 123 (23,7%) осіб, цитомегаловірусу — у 68 (13,1%). У цих хворих спостерігалася торпідність перебігу розладів травматичного походження на тлі традиційного ліування. Більше того, в цих умовах патологічний процес у них набував нових ознак, пов’язаних з дією інфекції: посилювався головний біль, частішали запаморочення, поглиблювалась астенія, збільшувалася кількість епілептичних нападів, в деяких випадках посилювалися прояви вогнищевого ураження головного мозку та його оболонок. Слід зазначити, що ускладнення перебігу травматичної хвороби вірусною інфекцією відбувається переважно в осінньо-зимовий період. З метою лікування таких хворих на тлі традиційних засобів (церебролізин, ноотропіл, актовегін, лідаза, біогенні стимулятори, дегідратаційні препарати, вітаміни, психотропні засоби та ін.) застосовували специфічну противірусну терапію. При інфікованості вірусом простого герпесу призначали: лаферон — по 1млн ОД внутрішньом’язово щоденно протягом 10 днів; ацикловір (зовіракс, герпевір) — таблетки по 0,2 г всередину 5 разів на день протягом 8 днів. Цитомегаловірусну інфекцію лікували лафероном — по 1 млн ОД внутрішньом’язово протягом 10 днів, потім цей препарат призначали по 2 млн ОД внутрішньом’язово через день (всього 10 ін’єкцій). При змішаній інфекції краще діє циклоферон, які призначають по 1 мл внутрішньом’язово через день (10 ін’єкцій). Ефект від противірусної терапії настає досить швидко — через 2—3 тиж, що підтверджується клінічним перебігом травматичної хвороби, результатами допоміжних методів обстеження (електроенцефалографією, реоенцефалографією, ехоенцефалографією, комп’ютерною томографією головного мозку) та даними імуноферментного аналізу. Позитивні наслідки отримано у 80% хворих. Таким чином, тривалий перебіг травматичної хвороби головного мозку і відсутність позитивнних результатів від застосування традиційних методів лікування дають підстави для обстеження хворих на присутність внутрішньоклітинної інфекції. Своєчасна діагностика і специфічне лікування останньої підвищує ефективність терапії і зменшує кількість ускладнень травматичної хвороби головного мозку. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"