БЮЛЕТЕНЬ

Iнтенсивна терапія важкої поєднаної краніоабдомінальної травми Гешелін С.О., Гирля В.I., Закржевський Д.В., Ситник О.Г., Бабур А.О., Міщенко М.В., Сєдой А.В., Безкоровайний В.I., Мокридова Т.М. Одеський державний медичний університет, Міська клінічна лікарня №1, м. Одеса, Україна Вибір оптимальної діагностичної та лікувальної тактики при поєднаній краніоабдомінальній травмі залишається актуальним питанням. Діагностичні помилки досягають 26—33%, а летальність залишається на високому рівні і становить 28,6—57% (А.Е.Романенко, 1985, Г.Л.Александров, 1992). Ми провели аналіз стану діагностики та лікування хворих із важкою краніоабдомінальною травмою за матеріалами хірургічного, нейрохірургічного та реанімаційного відділень Міської клінічної лікарні № 1 м. Одеси за період з 1993 по 1997 р. Хворих з різними пошкодженнями голови та тулубу всього було. 6530. Серед них поєднана краніоабдомінальна травма спостерігалася у 187 (7,5%) хворих віком від 7 до 86 років. Чоловіків було 103, жінок — 84. Причинами краніоабдомінальних пошкоджень були переважно автомобільні аварії (64%) і падіння з висоти (26%). За терміном госпиталізації хворі розподілялися так: через 2 год — 15,4%, через 6 год — 38,8%, через 12 год — 25,5%, через 24 год — 15,3% та у більш пізні терміни — 5 потерпілих. У тяжкому стані з ознаками травматичного та гіповолемічного шоку II-III ступеня госпіталізовано 76 хворих, з них 40 померли в перші години. Всіх хворих з важкою поєднаною краніо-абдомінальною травмою з приймального відділення швидко переводили до операційної чи в реанімаційне відділення, де їм терміново проводили протишокові заходи. Водночас всім хворим з ознаками анемії, шоку виконували діагностичні пункціі плевральних порожнин та лапороцентез за методом “пошукового катетера“. O 5 хворих з масивним гемотораксом протишокові заходи були ефективно поєднані з прямою реінфузією крові за методом С.О.Гешеліна (1975). Незважаючи на простоту виконання та достатню інформативність лапароцентезу в діагностиці пошкоджень паренхіматозних органів та внутрішньоочеревинних кровотеч, ми у 95 хворих виконалі первинну діагностичну лапароскопію в перші години після госпіталізації. Показаннями були загальний важкий стан, ознаки анемії, шоку, швидке наростання цих ознак на фоні важкої черепно-мозкової травми. Діагностична лапароскопія виявила пошкодження селезінки у 13 хворих, розрив печінки – у 9 хворих, забій підшлункової залози з ознаками травматичного панкреатиту – у 6, заочеревинні гематоми – у 7, пошкодження тонкої кишки у — 8, розрив жовчного міхура – у 2 та розрив сечового міхура – у 1 хворого. У 32 хворих з важкою черепно-мозговою травмою своєчасно виконали діагностичну лапароскопію, однак суттєвих пошкоджень органів черевної порожнини виявлено не було, що дозволило уникнути зайвої операції і зменшити загальний ризик. Усі хворі з позитивними результатами лапароцентезу та лапароскопії були терміново прооперовані. Всього виконано 87 операцій на органах черевної порожнини: спленектомію — у 21 хворого, холецистомію — у 16, зашивання ран печінки – у 19, резекцію тонкої кишки – у 5, зашивання ран кишки – у 13, холецистоектомію – у 4, зашивання рани сечового міхура – у 1, ревізію та дренування заочеревинних гематом – у 8. Черепно-мозкові пошкодження при поєднаній травмі кваліфікували як легкі у 102 хворих (струс мозку). O 85 хворих виявлено забій та компресію мозку середнього та важкого ступеня у поєднанні з переломами кісток черепа (у 46) та субдуральними гематомами (у 38). При відсутності стовбурової симптоматики та ознак інтракраніальної гематоми виконували діагностичну люмбальну пункцію (у 29 хворих). У 37 хворих виконували пошукову трепанацію черепа, а у 42 – декомпресійну трепанацію. Після операцій на органах черевної порожнини вмерли 7 хворих з панкреонекрозами та масивними пошкодженнями печінки. Після нейрохірургічних втручань вмерли 9 хворих. Післяопераційна летальність становила 11,4%. Всі хворі після операції (а більшість з них до операції) лікувалися у відділенні реанімації та інтенсивної терапії. Використовували загальновизнані принципи та методи інфузійної, детоксикаційної, протишокової, протизапальної, дегідратаціонної та коригуючої терапії. У 36 хворих з важкою поєднаною черепно- мозковою травмою та важкими абдомінальними пошкодженнями окрім названої више терапії щоденно проводили до 10—12 сеансів ГБО, а також 4—5 сеансів ВЛОК гелійнеоновим лазером. Особливу увагу приділяли повноцінному догляду за цими хворими. Зважаючи на високу летальність хворих з важкою поєднаною краніоабдомінальною травмою на догоспітальному етапі та в перші години перебування в стаціонарі, вважаємо, що поліпшення цих результатів слід очікувати тільки у разі заміни нині діючої системи швидкої медичної допомоги з її негараздами на сучасні методи реанімаційного забезпечення як бригадами спеціалізованої медичної допомоги, так і парамедичними засобами швидкої евакуації цих хворих у стаціонари. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"