БЮЛЕТЕНЬ

Iнтенсивна терапія важкої черепно-мозкової травми Ротар В.I., Iванов В.С., Ротар О.В., Шутка В.Я., Куліков Д.В. Буковинська державна медична академія, м. Чернівці, Україна Проведено аналіз результатів лікування 244 хворих з важкою черепно-мозковою травмою у спеціалізованому відділенні інтенсивної терапії (ВIТ) з 1992 до 1997 р. Критерієм відбору для госпіталізації у ВIТ та визначення об’єму інтенсивної терапії (IТ) була шкала коми Глазго, згідно з якою важка ЧМТ (9—11 балів) діагностовано у 111 хворих (1-ша група), крайньоважку (6—8 балів) — у 60 (2-га група) і критичний стан (менше 6 балів) — у 73 (3-тя група). IТ розпочинали у приймальному відділені з відновлення прохідності дихальних шляхів і забезпечення адекватного дихання та стабілізації гемодинаміки. У більшості хворих 1-ї та 2-ї груп у гострий період проводили продовжену інтубацію трахеї та штучну вентиляцію легень, у хворих з оцінкою коми за шкалою Глазго, 7 балів і менше накладали ранню (2-й день після травми) трахеостому, що зменшувало дисфункцію легень. Для санації трахео-бронхіального дерева використовували бронхоскопію та черезшкірну катетеризацію трахеї. Стабілізацію гемодинаміки починали з корекції гіповолемії ізотонічним розчином натрію хлориду та 50% розчином людського альбуміну, при політравмі — 7,2% розчином натрію хлориду. У гострий період ЧМТ розчини глюкози не переливали. Водно-електролітний баланс підтримували в межах нуля. Особливу увагу приділяли енергетичному забезпеченню, враховуючи гіперкатаболічний стан при ЧМТ. У гострий період проводили повне парентеральне живлення, а по можливості переходили на ентеральне зондове годування. Для зниження внутрішньочерепного тиску та набряку мозку крім розчинів маніту, фуросеміду і кортикостероїдів застосовували екстракорпоральну ультрафільтрацію крові (ЕУФК) за допомогою пластинчатих діалізаторів (ДIП 02 — 02). Метод ЕУФК дозволяє контрольовано виділити надлишки рідини та дрібнодисперсну фракцію токсинів. Одночасно використовували за показаннями антибіотики широкого спектру (цефалоспорин та ін.), антиоксиданти (вітаміни Е, С, та ін.), блокатори кальцієвих канальців (німодепін). Завдяки IТ результати лікування значно поліпшилися у хворих 1-ї групи, що засвідчила оцінка стану хворих у динаміці за шкалою коми Глазго. Практично незначні зміни спостерігались у хворих, які знаходилися в дуже важкому або критичному стані. Загальна смертність хворих з важкою ЧМТ за 5 років зменшилась з 47,8 до 31,6%. Наш досвід свідчить про те, що на результати лікування безпосередньо впливали загальні заходи IТ щодо регуляції газообміну, гемодинаміки та метаболізму. Шкала коми Глазго може бути використана як діагностичний критерій при проведенні ранньої трахеостомії та екстракорпоральної ультрафільтрації крові у хворих з важкою ЧМТ. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"