БЮЛЕТЕНЬ

Вплив іонізуючого опромінення на центральні та периферійні механізми регуляції рухового апарату Яніна А.М. Науковий центр радіаційної медицини АМН України, м. Київ, Україна Останнім часом набуває поширення точка зору, згідно з якою при дії іонізуючої радіації на організм у ньому відбуваються зміни, характерні для загального адаптаційного синдрому. Одним із загальних проявів адаптації є зміна рухової активності, що проявляється, зокрема, в зміні функції м’язів, м’язового скорочення, яке не тільки забезпечує переміщення тіла у просторі, але й “відображає всю різноманітність зовнішніх проявів діяльності мозку” (I.М.Сєченов). Нейромоторні зміни, які виникають унаслідок опромінення, є результатом порушення ланцюга регуляторних взаємовідношень в опроміненому організмі. Метою дослідження було визначити відносне значення центральних та периферійних механізмів регуляції нервово-м’язового апарату в змінах м’язової працездатності опромінених піддослідних тварин. Проведено дві серії експериментів. У першій на 149 білих паспортизова-них щурах лінії Вістар різних вікових груп (4 і 11 міс) вивчали зміни характеру біоелектричної та механічної активності м’язів різного морфофункціо-нального профілю в умовах супрамаксимальної електростимуляції у різні терміни після тотального опромінення (1, 3, 7 і 13 міс). Після опромінення на всіх етапах тестування вікові відмінності у рівні викликаної функціональної активності м’язів згладжуються. Порівняння динаміки і сили тетанічного скорочення, швидкості та ступеня відновлення функціональної активності м’язів контрольних і опромінених тварин показало наявність достовірних відмінностей, що були максимально виражені через 3 міс після опромінення. Рівень максимального тетанічного напруження та працездатність м’язів опромінених тварин у фазу стійкої працездатності були достовірно вищими, ніж у групі контрольних тварин, причому у тварин старшої вікової групи ці зміни були більшими і стійкішими. Аналіз динаміки відносних змін біоелектричної та механічної активності в процесі скорочення показав наявність достовірних відмінностей (дисоціацію співвідношення ЕМГ-сила) в групі опромінених тварин, порівняно з контрольними. Ці зміни є результатом не прямої, а опосередкованої дії іонізуючого опромінення, тобто поступового розвитку змін нервової та гуморальної регуляції систем організму, поступового розвитку післяпроменевих порушень у високодиференційованих тканинах, якими є нервова та м’язова, що з часом можуть призводити до змін реактивності організму на дію екстремальних чинників навколишнього середовища. Для визначення відносного значення вкладу пострадіаційних змін на вищих рівнях регуляції нервово-м’язового апарату та на периферії було виконано другу серію досліджень. Вивчали працездатність тварин, у яких були локально опромінені дозою 2 Гр голова (6), тулуб (10). Дія іонізуючого опромінення на організм призводить до змін функціонального стану гіпоталамо-гіпофіз-адренокортикальної системи, діенцефальних порушень, що зберігаються у віддалені після опромінення терміни. Це впливає на працездатність опроміненого організму і характер його реакцій на дію екстремальних чинників навколишнього середовища. Віддаленим наслідком локального опромінення голови є значне достовірне підвищення рівня тетанічного скорочення м’язів (m.triceps surae) відносно показників контрольних тварин (p<0.05). Величина і тривалість підвищення сили тетанічного скорочення м’язів при локальному опроміненні тулуба були значно меншими. Таким чином, визначальна роль у змінах м‘язової працездатності у віддалені пострадіаційні терміни, очевидно, належить змінам стану вищих центрів нервової та нейро-гуморальної регуляції функції м’язів. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"