БЮЛЕТЕНЬ

Ризик геморагічних ускладнень черепно-мозкових травм у хворих, які зазнали дії “малих” доз іонізуючого опромінення Зозуля Ю.П., Винницький О.Р. Iнститут нейрохірургії ім.акад.А.П.Ромоданова АМН України, м.Київ, Україна При обстеженні 430 ліквідаторів аварії на ЧАЕС у них ввиявлено схильність до кровотечі. У перші роки після аварії (1986-1989) кровотечі були у потерпілих у 80% потерпілих і зумовлені вони тромбоцитопенією. Кровотечі з носа і ясен зўявлялися у них навіть у перші години чи дні перебування в зоні. У наступні 3-4 роки рівень тромбоцитів, як правило, нормалізувався завдяки відновним процесам кровотворних органів. Проте у деякої частини хворих (23%) геморагічний діатез зберігається ще й дотепер і звичайно проявляється підшкірними крововиливами (“синцями”) внаслідок мінімальної травматизації будь-якої ділянки поверхні тіла. Це, мабуть, зумовлено капіляротоксикозом, що опосередковано підтверджується збільшенням у цих пацієнтів кількості середніх молекул у сироватці крові та схильністю до алергійних реакцій. Враховуючи виявлену закономірність, ми проаналізували у динаміці протягом 10 років кількісне співвідношення закритих ЧМТ і травматичних внутрішньочерепних гематом серед хворих, які з 1983 по 1992 рр. лікувались у нашому інституті. Матеріал охоплює 2289 ЧМТ у дорослих і 775 — у дітей і відповідно 311 гематом у перших і 346 — у других. Зівставлення наведених цифр дає підставу зробити два висновки. По-перше, в цілому за цей період як у дорослих, так і дітей загальна кількість ЧМТ явно переважала кількість таких, що супроводжувалися гематомами. По-друге, хоча кількість травм серед дітей була в 3 рази меншою, ніж у дорослих, загальне число внутрішньочерепних травматичних гематом у них на 11,2% більше, ніж у дорослих. Iз цього випливає, що геморагічні ускладнення ЧМТ у дітей значно перевищують такий показник серед дорослих. Зазначена закономірність стає особливо переконливою якщо вичислити середньорічне співвідношення травм до гематом за 10 років у дітей і дорослих. Виявилося, що у дорослих вона становить 7,5:1, а у дітей — 2,2:1, тобто у перших із 7-8 ЧМТ лише одна ускладнюється геморагією, а у дітей — майже кожна друга. Встановлену на нашому матеріалі особливу схильність ЧМТ у дітей до церебральних гематомних ускладнень ілюструють цифри, які характеризують відповідну клінічну ситуацію у перші 2 роки після Чорнобильської катастрофи. Виявлено парадоксальний факт: у 1987 р. церебоальних геморагічних ускладнень ЧМТ у дітей було в 3,7 разу більше, ніж неускладнених ЧМТ, а в 1988 р. цей показник збільшився і становив 1:4,3. Особливої уваги заслуговує той факт, що серед дорослих пацієнтів співвідношення цих показників за названі два роки не змінилось і зберігалась чітка перевага неускладнених варіантів ЧМТ. Наші дані, до певної міри суголосні зі спостереженнями інших дослідників. Зокрема, у Житомирскій області, територія якої є радіаційно забрудненою, з 1987 по 1992 рр. кількість хворих, котрі лікувались у нейрохірургів з приводу внутрішньочерепних травматичних гематом, збільшилась у 12 разів (В.П.Ковбасюк, 1993). За характером вони розподілялися так: субдуральні — 66,8%, епідуральні 12,9 і внутрішньомозкові — 8,5%. Проте, що в даному разі патогенетичним фактором геморагічних ускладнень дійсно є дія іонізуючого опромінення, свідчать також інші спостереження. Зокрема, за даними Я.I.Серкіза і співавт. (1992), у радіаційно забруднених районах Київської та Житомирської областей у післячорнобильський період кількість жінок з матковими кровотечами збільшилася втричі. Серед тварин, відловлених у Чорнобилі, які пізніше загинули, геморагічні пневмонії та крововиливи у легені спостерігалися в 3 рази частіше, ніж серед тварин, які утримувались у м.Києві, де радіаційне забруднення значно нижче. На підставі наведених даних можна зробити висновок, що хворі, котрі зазнали дії відносно невеликих (до 100 бер) доз іонізуючого опромінення, становлять групу ризику у плані можливих геморагічних ускладнень, зокрема, при ЧМТ. Насамперед це стосується дитячого контингенту, причому, така небезпека не виключається і при нормальному рівні тромбоцитів у гемограмі. Очевидно, можливі й інші варіанти геморагічних ускладнень у нейрохірургічних хворих, які зазнали дії малих доз радіації, що може стосуватись не тільки ліквідаторів, й жителів радіаційно забруднених територій. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"