БЮЛЕТЕНЬ

Виникнення травматичних внутрішньочерепних гематом у осіб, які мешкають на території Житомирської області, потерпілої від аварії на ЧАЕС (динамічне спостереження за 1985-1997 рр.) Ковбасюк Б.П., Ващенко I.М., Гордійчук В.П., Зозуля К.М., Ковбасюк I.Б., Мазур В.Г., Осадчук I.В., Ушаков В.Г. Обласна лікарня ім.О.Ф.Гербачевського, м.Житомир, Україна. Унаслідок аварії на ЧАЕС майже третина Житомирської області забруднена радіонуклідами. Це 9 адміністративних районів і м.Коростень. Загальна чисельність населення, що мешкає на цих територіях, становить майже 350 тис. осіб, в т.ч. близько 85 тис. дітей. Статистичні дослідження в перші 10 років після аварії на ЧАЕС показали, що на території області мала місце тенденція до постійного нароростання кількості травматичних внутрішньочерепних гематом (ТВГ) і вона свого епогею досягла в 1995 р. Про це нами була зроблена інформація на першому з’їзді нейрохірургів України. Спостереження за ситуаціею продовжуються донині. В основу нашого аналізу покладено 1451 спостереження над хворими з ТВГ, які були прооперовані в лікувальних закладах області в1986-1997 рр. Домінували побутові травми. Питома вага осіб, які зазнали травми у стані алкогольного сп’яніння становила 47%. Вік хворих — від 2 до 79 років. Переважна більшість постраждалих складали чоловіки (82,5%). Iз субдуральними гематомами (СГ) було 1043 хворих, із епідуральними гематомами (ЕГ) — 215, внутрішньомозковими гематомами (ВГ) — 89, множинними гематомами (МГ) — 104. Серед СГ 21% становили хронічні гематоми. За локалізацією СГ розподілялись таким чином: лобово-скроневі-406, скронево-тім ’яні- 374, лобово-тім’яно-скроневі- 188, тім’яно-потилочні — 75. Серед ЕГ домінували скроневі — 62%.З приводу ТВГ прооперовано хворих: 1985 р.- 22 (це останній рік перед аварією на ЧАЕС, тому цифри нами взяті як контрольні), 1986р. — 18, 1987р. — 12, 1988р. — 56, 1989р. — 61, 1990р. — 67, 1991р. — 78, 1992р. — 143, 1993р. — 198, 1994р. — 211, 1995р. — 222,1996р. — 222, 1997р. -203. Як бачимо, в 1986-1987 р.р. кількісті ТВГ дещо зменшилась, а починаючи з 1988 р. вона прогресивно наростала і в 1995 р. досягла 222 випадків, що в 10 разів більше порівняно з 1985 р. (в абсолютних цифрах). Ми звернули увагу на стан з ТВГ в 1993-1997 р/р. в другій зоні (зона обов’язкового відселення) та в третій зоні (зона добровільного відселення) і вирахували іх кількість на 10 тис. населення. Таким чином, на території Народицького району зареєстровано 14.7 випадку ТВГ на 10 тис. населення, Малинського — 8.8, м.Коростеня — 8.6, Лугинського району — 7.1, Ємільчинського — 7.3, Олевського — 6.8. На території четвертої зони (зона радіологічного контролю) ці показники в середньому становлять 3 — 4 випадки на 10 тис. населення (Чуднівський, Дзержинський, Радомишльський, Брусилівський райони). Все згадане вище дає підставу для гіпотези про пряму залежність кількості ТВГ від рівня радіоактивного ураження грунту в даній місцевості (від сумарної дози зовнішнього і внутрішнього опромінення). Це підтверджується зменшенням кількості ТВГ в міру віддалення від першоі зони, особливо в західному напрямку Житомирської області. Чи буде стійким подальше зменшення кількості ТВГ після 1995 р., покажуть результати подальших наших спостережень. Звичайно, не останнє місце в виникненні ТВГ у області відіграє незадовільна соціально-економічна ситуація, постійна тенденція до збільшення черепно-мозкових травм, особливо побутових, збільшення кількості людей, котрі зловживають алкоголем. Але той факт, що велика частина області постраждала від аварії на ЧАЕС і населення продовжує вживати в їжу продукти забруднені, радіонуклідами, продовжує відігравати не останню роль у виникненні ТВГ. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"