БЮЛЕТЕНЬ

Тактика хірургічного лікування ускладнених ушкоджень шийного відділу хребта Корж М.О., Бариш О.Є. Харкiвський науково-дослiдний iнститут ортопедiї та травматологiї iм. проф. М.I.Ситенка, м.Харків, Україна Проблема ефективного лiкування ускладнених ушкоджень шийного вiддiлу хребта, що належать до категорiї найвищого ступеня важкостi і характеризуються досить високим відсотком летальностi та стійкої втрати працездатностi, залишається i надалi надзвичайно актуальною. У Харкiвському НДIОТ iм. проф. М.I.Ситенка за перiод з 1978 по 1998 рр. пiд наглядом перебували 138 пацієнтів зi свiжими (29%) і несвiжими та застарiлими (71%) травмами шийного вiддiлу хребта. травмами шийного відділу хребта. Серед них було 93 чоловiки (67,4%) та 45 жiнок (32,6%), середнiй вiк — 34 роки. У всіх хворих мала мiсце неврологiчна симптоматика у виглядi корiнцевих розладiв (64:46,4%), часткового (43:31,2%) та повного (31:22,5%) порушення провiдностi спинного мозку. За характером ушкодження розподiлялися наступним чином: пiдвивихи та вивихи — 53 (38,4%), переломовивихи — 63 (45,7%), компресiйнi та вибуховi переломи хребцiв — 22 (15,9%). Проводилось ретельне клiнiчне та рентгенологiчне (за розробленою нами схемою) обстеження, у 17 (12,3%) хворих додаткову iнформацiю отримали за допомогою ЯМР-томографiї. Оперативне втручання виконано 102 (73,9%) пацієнтам, 36 (26,1%) лiкувалися консервативно. Термiн спостереження за пацієнтами склав 6-24 мiс. Оперативне лiкування включало послiдовне усунення деформацiї хребта (закрите вправлення в дооперацiйний перiод застосували у 28% випадкiв), широку декомпресiю вмiсту хребтового канала та стабiлiзацiю ушкоджених рухомих хребтових сегментiв. Передню декомпресiю здiйснювали за рахунок субтотальної корпоректомiї ушкодженого хребця, одного-двох тiл сумiжних хребцiв разом з мiжхребцевими дисками (83 хворих), декомпресійну ламінектомiю та резекцiю суглобових відросткiв виконували у 19 хворих. У разі необхiдностi проводили втручання безпосередньо на структурах спинного мозку (розсiкання твердої мозкової оболонки, пластика при ii дефектах, видалення гематоми, мас детриту та iн.). Переднiй мiжтiловий спондилодез здiйснювали за допомогою кiсткових ауто- та алотрансплантатiв, а в останнi роки — переважно з застосуванням рiзноманiтних iмплантатiв з монолiтної та пористої корундової керамiки конструкцiї ХНДIОТ. Для заднього спондилодезу використовували синтетичний шовний матерiал, металевий дріт та оригiнальнi, розробленi у ХНДIОТ, заглибні металоконструкцiї. У пiсляоперацiний перiод iммобiлiзацiю шийного вiддiлу хребта здiйснювали за допомогою гiпсових пов’язок, комiрцiв Шанца, а нині широко використовуємо синтетичнi ортези комiрцевого типу рiзних модифiкацiй, що розробленi та виготовляються у ХНДIОТ. Повний регрес неврологiчної симптоматики вiдзначали у 66 (47,8%) хворих, частковий — у 43 (31,2%). Позитивна динамiка була вiдсутня у 29 (21%) пацiєнтiв, 3 (2,2%) з них померли внаслiдок ускладнень у пiсляоперацiйний перiод. Таким чином, хiрургiчне лiкування ускладнених ушкоджень шийного вiддiлу хребта у виглядi рiзних варiантiв декомпресивно-стабiлiзуючих операцiй є найефективнішим методом за умови обгрунтованого застосування кожного з його складників за вiдповiдними показаннями. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"