БЮЛЕТЕНЬ

Лікування та профілактика інфекційно-запальних процесів сечово-статевої системи у хворих із травмою хребта та спинного мозку Муравський А.В. Київська медична академія післядипломної освіти, кафедра нейрохірургії, м. Київ, Україна Проведені дослідження показали, що результати лікування та реабілітації хворих із травматичною хворобою спинного мозку залежать від профілактики та своєчасно розпочатого лікування інфекційно-запальних ускладнень. У профілактиці інфекції сечових шляхів важливим було використання зрошування сечового міхура антибактеріальними препаратами (канаміцин, неоміцин з поліміксином, хлоргексидин, фурацилін); вживання великої кількості рідини (до 3 л і більше) з підтриманням адекватного та безперешкодного виведення сечі; бездоганне технічне виконання катетеризацій. Наші дані свідчать про переваги змінної катетеризації сечового міхура; для зменшення травматизації сечівника використовували антисептичні мазі, які справляли антибактеріальну, протизапальну, знеболювальну дію. Важлива роль у лікуванні інфекції сечових шляхів належала медикаментозній терапії, зокрема антибіотикотерапії. При перших клінічних проявах інфекції сечових шляхів, коли ще не було даних бактеріологічних методів обстеження, використовували антибіотики широкого спектру дії (ампіокс, гентаміцин, цефалоспорини I та II поколінь). Після ідентифікації мікроорганізмів та визначення їх чутливості до антибіотиків проводили спрямовану антибіотикотерапію. Хворим із важким перебігом інфекції сечових шляхів та в разі неефективності використання традиційних антибіотиків призначали препарати останніх поколінь (цефалоспорини III покоління, фторхіноліни). Наші спостереження свідчать про недоцільність призначення бензилпеніциліну, метициліну, фузидину, олеандоміцину як з лікувальною, так і профілактичною метою через їх низьку ефективність. Під час проведення раціональної антибіотикотерапії важливо було не тільки врахувати фармакологічні властивості препарату, чутливість до нього виділеного з біосубстрату мікроорганізму, й визначити функціональний стан органів і систем хворого з травмою хребта та спинного мозку, які забезпечують створення активної концентрації препарату у вогнищі інфекції. Використання антибіотиків за даними антибіотикограм у максимально дозволених терапевтичних дозах, дало змогу здійснити ефективну антибіотикотерапію гнійно-запальних ускладнень монопрепаратами. З метою лікування інфекції сечових шляхів використовували низку інших антибактеріальних препаратів, серед яких необхідно відзначити: бісептол, фуразолідон, фурадонін, фурагін, 5-НОК, невіграмон, палін. Для лікування хворих із синдромом повної або часткової затримки сечі на тлі арефлекторного та гіпорефлекторного сечового міхура призначали антихолінестеразні препарати (галантамін, прозерин, оксазил, калімін), адреноблокатори (фентоламін), холіноміметики (карбахолін, пілокарпін, ацеклідин), препарати групи стрихніну (стрихнін, секуринін). Лікування хворих із синдромом нетримання сечі на тлі гіперрефлекторного сечового міхура проводили антихолінергічними препаратами (атропін, беладонна, платифілін, метацин), спазмолітиками (папаверин, но-шпа), міорелаксантами (баклофен, мідокалм), гангліоблокаторами (бензогексоній, пентамін), антагоністами кальцію (ніфедипін, ізоптин). Для лікування хворих із нетриманням сечі на тлі гіпо- та арефлексії сечового міхура використовували ефедрин. Застосовували також дезінтоксикаційну терапію, серцеві препарати, гормональні засоби. З метою виведення солей, слизу, епітелію, мікроорганізмів призначали сечогінні препарати (фуросемід, гіпотіазид, лазикс, лікувальні трави). У разі виявленні лужної реакції сечі для підтримання кислої реакції використовували аскорбінову, борну, соляну, лимонну кислоти, метіонін, підкислювальну дієту. Призначали антианемічну та білокнормалізуючу терапію з використанням переливання крові з дрібними дозами, еритроцитарної маси, плазми, білкових гідролізатів, а також тіамін, рибофлавін, ціанокобаламін, нікотинову та аскорбінову кислоти. Проводили постійний контроль кислотно-основного стану крові. При метаболічному алкалозі до лікування включали електроліти, калію хлорид, АТФ, поліглюкін, глюкозу, аскорбінову кислоту. При метаболічному ацидозі використовували натрію бікарбонат. Лікувальні заходи в кожному конкретному випадку були суворо індивідуальними і залежали від гостроти та поширеності процесу, стану сечових органів, компенсаторних можливостей організму. Використовувані методи лікування та профілактики інфекційно-запальних ускладнень у хворих із травматичною хворобою спинного мозку дозволили значно знизити летальність (6,08% у наших спостереженнях проти 10-25% за даними літератури), поліпшити прогноз і перебіг травми хребта та спинного мозку. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"