БЮЛЕТЕНЬУкраїнської Асоціації Нейрохірургів | |||
| Про журнал | Список номерів | В форматі PDF | Умови публікації |
|
Лiкувальна тактика при застарiлих ушкодженнях хребта та спинного мозку Сташкевич А.Т. Український науково-дослідний інститут травматологiї та ортопедiї, м.Киiв, Україна Проаналізовано результати медичної реабілітації 432 хворих із застарiлою ускладненою травмою хребта в промiжний та пiзній перiод травматичної хвороби спинного мозку, якi лiкувалися в республiканському (нейрохiрургiчному) спiнальному центрi. Робота виконана з використанням методiв клiнiчного, рентгенологiчного, електрофiзiологiчного, комп’ютерно-томографiчного, магнiтно-резонансно-томографiчного, контрастного, iзотопного та iмунологiчного дослiджень. На основі результатів діагностичних обстежень було розроблено етапнiсть здiйснення медичної реабiлiтацiї спiнальних хворих. Так, наявнi порушення функції серцево-судинної, дихальної, iмунної систем, сечових органів і травного тракту потребували вiдповiдної корекцiї, що становило 1-й етап медичної реабiлiтацiї хворих. На цьому етапi здiйснювали пiдготовку хворих до реконструктивних операцiй на хребтi та спинному мозку. Деформацiя канала хребта i компресiя спинного мозку заважали виконанню подальших реабiлiтацiйних заходiв. Тому на 2-му етапi здiйснювали рiзнi види декомпресійно-стабiлiзуючих оперативних втручань на хребтi та вiдновно-реконструктивних на — спинному мозкові. Повторна травма спинного мозку, що неминуче виникає пiд час оперативного втручання, призводить до набряку, гiпоксiї та порушення мiкроциркуляцiї нервових структур. Усi заходи, щоi спрямованi на зменшення та усунення цих негативних явищ, i становили 3-й етап медичної реабiлiтацiї. Не у всiх хворих, якi пройшли ці три етапи, були вiдновлені порушені функцiї. Тому такi хворi в подальшому потребували тривалого лiкування (медикаментозної, функцiональної, фiзiотерапевтичної та протезно-ортопедичної допомоги). Усi цi заходи i склали 4-й етап реабiлiтацiї. У хворих з компресiєю спинного мозку переднiми структурами (тiла хребцiв та диски) в шийному вiддiлi хребта та блока підпавутинного простору (75 хворих), що було визначено за допомогою рентгенологiчним, радiоiзотопним та магнiтно-резонансним дослiдженень, виконували передню декомпресiю спинного мозку з наступним корпородезом кiстковими алотрансплантатами у виглядi човника. У грудному вiддiлi залежно вiд компресiї спинного мозку виконували передню, задню або тотальну декомпресiї. Стабiлiзували ушкоджений сегмент хребта за рахунок фiксацiї кiсткових алотрансплантатiв за типом “ромба” в тiлах, розташованих вище та нижче від хребцiв. Додатково виконували заднiй спондилодез кiстковими алотрансплантатами або металевими пластинами. У найважчих хворих (група А) зi значною деформацiєю хребта й анатомiчним розривом спинного мозку виконували вкорочуючу вертебректомiю (33 спостережень). У випадках анатомiчного переривання спинного мозку провiзорну фiксацiю проводили тiльки з одного боку, що давало можливiсть забезпечити достатнє поле для здiйснення хiрургiчного втручання на спинному мозку. Останнє виконували з обов’язковим застосуванням мiкрохiрургiчної технiки та оптичного збiльшення. Освiження кукс спинного мозку здiйснювали до нормальної вiзуальної картини на поперечному розрiзi. Потiм кукси наближували одна до одної без натягу та ушивали за м’яку мозкову оболонку 4-6 швами по периметру. У разі необхiдностi перетинали зубовиднi зв’язки для зменшення натягу спинного мозку. На мiсці шва розмiщували ембрiональну тканину спинного мозку (у 11 хворих). Для запобігання токсичному впливу лiквору на трансплантовану ембрiональну тканину та пересiченi кукси спинного мозку шов по периметру змащували фiбрин-тромбiновим клеєм. Диференцiйований комплексний пiдхiд у лiкуваннi хворих із застарiлими ускладненими ушкодженнями хребта дав можливiсть у 69% потерпiлих отримати позитивнi результати, якi у хворих з частковим порушенням функцiї спинного мозку були кращими, з повним ураженням спинного мозку — гiршими, а вкорочуюча вертебректомiя, яку виконували у найважкого контингенту хворих, задовiльнi результати дала у 36,4% i незадовiльнi — у 63,6% хворих. Не було отримано позитивних результатiв пiсля медулорафiї i трансплантацiї ембрiональної нервової тканини. |
||||
| <<До попереднього розділу<< | До змісту | |||
| ||||