БЮЛЕТЕНЬ

Особливості загальної анестезії при планових оперативних втручаннях у хворих з патологією внутрішньої сонної артерії Марков Ю.I., Шлапак I.П., Синицький С.I. Лікарня швидкої медичної допомоги, м.Київ, Україна У хірургії сонних артерій важливим моментом є вибір методу анестезії. Є пропозиції виконувати оперативне втручання під місцевою анестезією, що дозволяє контролювати виникнення неврологічного дефіциту при перетискуванні сонних артерій. Але трапляються клінічні ситуації, коли патологія судин локалізована на рівні С1 – С2 хребців, що потребує більш травматичного доступу в складній анатомічній ділянці, де знаходяться судини та нерви. Необхідність виконання маніпуляцій біля основи черепа суттєво ускладнює проведення хірургічного втручання під місцевою анестезією. В зв’язку з цим при хірургічному лікуванні ішемій головного мозку, які зумовлені патологією внутрішньої сонної артерії, у 114 хворих була проведена загальна анестезія. За мету дослідження було взято вивчення ефективності загальної анестезії при хірургічному лікуванні хворих з вишезазначеною патологією. Серед 114 хворих жінок було 65 (56%), чоловіків – 49 (44%). Середній вік хворих – 48 років. Обов’язкове передопераційне дослідження включало аналіз крові та коагулограми, визначення гематокриту в динаміці, а також біохімічний аналіз крові з урахуванням показників іонограми плазми. Для оцінки стану екстракраніальних відділів внутрішньої сонної артерії застосовували методи верифікації – оцінку неврологічного статусу, доплерографію, ангіографію, електроенцефалографію, реоенцефалографію та функціональні нейрофізіологічні методики. Хворим виконували такі оперативні втручання: ендартеректомію тромбінтимектомію, резекцію петлі, усунення екстравазального стенозу, редресацію, десимпатизацію, фармакодилятацію внутрішньої сонної артерії. При хірургічних втручаннях всім хворим проводили нейролептанальгезію, штучну вентиляцію легенів киснево-повітряною сумішшю в умовах тотальної міоплегії. Премедикацію виконували в операційній внутрішньовенно, оскільки в багатьох хворих були порушення свідомості (оцінка за шкалою Глазго не менше 12 балів), і відхилення з боку серцево-судинної системи (тахікардія). Проводили моніторінг пульсу, артеріального тиску, середнього артеріального тиску і даних пульсоксиметрії. На індукцію вводили тіопентал-натрію (по 5 мг/кг внутрішньовенно) та лідокаїн (0,5 мг/кг внутрішньовенно). Міоплегія ардуаном (по 0,05 мг/кг). Підтримка анестезії фентаніл (по 3 мкг/кг/год), тіопентал-натрію (по 3 мг/кг /год). Під час оперативних втручань проводили моніторинг пульсу, артеріального тиску, середнього артеріального тиску, пульсоксиметрію, що давало змогу слідкувати за станом серцево-судинної системи та органів дихання. По закінченні оперативного втручання хворих переводили на спонтанне дихання, при цьому оцінювали ефективність останнього за частотою дихання, РaO2, даним аускультації легенів, а також за показникам пульсу та артеріального тиску,середнього артеріального тиску. При РaO2 більше 96%, частоті дихання 18 –22 за 1 хв, стабільних показниках пульсу (60 – 90 за 1 хв) та артеріального тиску на звичному для хворого рівні (з коливаннями не більше ніж 30% до вихідного рівня протягом найближчих 20 – 30 хв). Після оперативного втручання проводили екстубацію трахеї. Особливістю екстубації трахеї у хворих, яким проводили оперативне втручання ендертеректомія, є те, що цю маніпуляцію необхідно виконувати, коли хворі перебувають у стані медикаментозно сну. Iнакше у хворих виникає кашель, під час якого підвищується тиск в оперованій внутрішній сонній артерії, а це в свою чергу може спричинити кровотечу у місці, де артерія зашита. При такій тактиці у прооперованих хворих не спостерігалося наростання неврологічного дефіциту і значно полібшився загальносоматичний стан у ранній післяопераційний період. Після екстубації трахеї (через 20 – 30 хв) 96 (71,9%) хворих було переведено в палату, 18 (28,1%) – у відділення інтенсивної терапії та реанімації. Таким чином,проведення премедикації в операційній та моніторингу пульсу, артеріального тиску, середнього артеріального тиску, і даних пульсоксиметрії та інтраопераційного контролю за цими показниками, а також ранньої екстубації трахеї при планових оперативних втручаннях у хворих з патологією внутрішньої сонної артерії дозволяє підвищити ефективність їх хірургічного лікування. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"