БЮЛЕТЕНЬ

Хірургія гострого тромбозу магістральних судин головного мозку Синицький С.I. Лікарня швидкої медичної допомоги, м.Київ, Україна Матеріали нашої клініки свідчать, що частота гострого тромбозу магіcтральних судин головного мозку має тенденцію до збільшення. Хоча в останні роки і вдалося досягти успіхів у розвитку судинної хірургії, результати лікування хворих з гострою артеріальною непрохідністю суттєво не поліпшились.Високою залишається летальність та інвалідизація пацієнтів цієї групи. Перед хірургами нерідко постають складні завдання діагностики,пошуку найефективніших методів хірургічного лікування,анестезіологічного забезпечення і післяопераційного ведення таких хворих. Метою дослідження було поліпшення результатів хірургічного лікування гострої непрохідності внутрішньої сонної артерії (ВСА) в екстракраніальних відділах. В основу праці покладені результати дослідження 50 випадків тромбозів ВСА. Жінок було 21, чоловіків – 29. 44 пацієнти були оперовані з приводу непрохідності магістральних артерій мозку в ургентному порядку. У 24 пацієнтів причиною виникнення тромбозу була атеросклеротична бляшка,в 16-перегини та гемодинамічно позначні подовження ВСА, у 7 випадках причиною гострого тромбозу були порушення коагуляційних властивостей крові та емболії. Отже найчастіше гострий тромбоз виникав у хворих з атеросклеротичним ураженням магістральних судин. Супутні захворювання, визнані чинниками ризику, виявлені практично у всіх оперованих. Нерідко в одного хворого відзначали декілька супутніх захворювань, які були проявами загального атероклерозу. Тривалість тромботичної ішемії мозку у 40 пацієнтів – від 3 до 6 годин, у 5 – від 7 до 12 і у 3 – понад 24 год. Ознаками гострого тромбозу (оклюзії) ВСА були: 1)гострий початок захворювання (100%); 2) порушення зору (50%); 3) болючість судинно- нервового пучка на місці тромбозу (60% при атероматозній оклюзії і 100% при тромбозі); 4) анталгічна поза голови; 5) посилена пульсація ЗСА та ослаблена пульсація ВСА; 6) зниження пульсації надблокової артерії; 7) зниження кровотоку на артерії сітківки. Найкращі результати хірургічного лікування були у пацієнтів, яких оперували в перші 24 год. Найважливішими при виборі хірургічної тактики був стан мозкової речовини та ступінь її ішемії. Слід зазначити, що доцільність застосування тактики хірургічного лікування не викликає сумнівів за відсутності значних змін мозкової речовини на момент поступлення хворих, стан яких відносно задовільний. Необхідність екстреної тромбоектомії за подібних умов безсумнівна. У 24 випадках тромбоектомію доповнювали ендертеректомією, а в 7 випадках – аутовенозною пластикою. Ми змінили своє ставлення до положення про необхідність чіткої диференціації тромбоектомії і тромбозу як основного критерію, що визначає тактику лікування хворих з гострою ішемією мозку. Визначаючи тактику лікування, зокрема показання до екстреного виконання хірургічного втручання у хворих з гострими тромбозами ВСА, беремо до уваги не вид гострої оклюзії, а насамперед важкість ішемії та її перебіг. Крім того, враховуємо такі показники, як загальний стан хворих, локалізація оклюзії і тривалість періоду ішемії, наявність судинних уражень артерій атеросклерозом. Абсолютними показаннями до хірургічного лікування хворих з ішемічними інсультами, що спричинені гострими тромбозами магістральних судин мозку, можна вважати відсутність зони ішемії або коли її розміри не перевищують 3 – 4 см у діаметрі. Протипоказаннями до виконання відновної операції є наявність великої зони ішемії а також супутня патологія в стадії декомпенсації. У таких випадках перевагу віддають медикаментозному лікуванню з подальшим оперативним втручанням після стабілізації стану хворого (4 випадки). При цьому терміни відкладеного оперативного лікування становили 3 – 4 міс. В 3 випадках кровотік, незважаючи на давність тромбозу, було відновлено і стан хворих значно покращився. Отже, в кожному конкретному випадку і у хворих як з тромбозом, так і з ємболією показане оперативне лікування,яке можна здійснити в екстреному порядку, або відкласти до стабілізації стану хворого. Позитивні результати нами відзнаічені в усіх випадках. В 1 випадку, коли кровотік у ВСА не було відновлено, однак стан хворого все ж полібшився. Відновлювали кровотік у ВСА з перев”язкою її початкових гілок. В післяопераційний період відзнаічено формування надблокового анастомозу за даними допплерографії. Одже, основною метою відновних операцій, виконаних з приводу непрохідності магістральних артерій мозку внаслідок тромбозу чи емболії, є відновлення магістрального кровотоку або поліпшення колатерального кровообігу в системі зовнішньої сонної артерії. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"