БЮЛЕТЕНЬ

Ендоваскулярне виключення артеріовенозних мальформацій скронево-парамедіанної локалізації Буцко Є.С., Данилець Р.Е., Кравчик О.I., Кучерявий В.Д., Новак О.М., Чабанович Н.Б. Науково-практичний центр ендоваскулярної нейрорентгенхірургії АМН України, м.Київ У даній роботі розглядаються деякі особливості ендоваскулярних операцій при артеріовенозних мальформаціях (АВМ) скронево-парамедіанної локалізації, головною живильною судиною яких була передня артерія судинного сплетення (ПАСС). За період 1991 – 1998 рр. в Науково-практичному центрі ендоваскулярної нейрорентгенохірургії було прооперовано 28 хворих із зазначеною локалізацією. В усіх випадках емболізація проводилась через ПАСС. У 22 хворих патологія проявилася внутрішньомозковими та внутрішньошлуночковими крововиливами, у 6 – епілептичними нападами. Вік хворих – від 6 до 54 років (середній вік 23 роки). У 7 випадках було виявлено неврологічні симптоми, які виникли після перенесених геморагій – глибокий геміпарез, афатичні розлади. Один хворий поступив у надзвичайно важкому стані, у нього були внутрішньомозковата внутрішньошлуночкова геморагії. 27 хворих поступили в клініку в досить важкому стані. Ангіографічні дослідження з магніфікацією та субтракцією, комп“ютерна томограма та ЯМР-зображення дозволяли уточнити розмір вогнища, близькість його до функціонально важливих зон мозку, розміри ядра (nidus), кавернозної частини, розміри АВМ судин, які живлять АВМ, зокрема, ПАСС, наявність інших живильних артерій, можливий розвиток колатералей із системи хребтових артерій – задніх присередніх та бічних гілок судинного сплетення, наявність шунтів, виразність і характер венозного дренажу. Усі АВМ за класифікацією Spetzler та Martin мали ступень ризику 16 – 35% по відношенню до післяопераційних ускладнень та летальності. Ендоваскулярні втручання в своїй більшості випадків проводили під поверхневим наркозом, який дозволяв проводити постійний неврологічний контроль. Більш глибокий наркоз застосовували у 5 дітей та 6 дорослих. Ендоваскулярні втручання, спрямовані на емболізацію АВМ через інші живильні судини, здійснено у 11 пацієнтів. Повторних втручань через ПАСС не було. У всіх випадках емболізацію АВМ проводили через ПАСС. У всіх випадках операцію виконували транскаротидним доступом. Операційною голкою проводили пункцію загальної каротидної артерії з боку патології, голку за допомогою провідника проводили до внутрішньої каротидної артерії. Через операційну голку в просвіт судини вводили балон-катетер, призначений для катетеризації ПАСС та введення композиції “Емболін”. В чотирьох випадках додатково використовували відокремлювані мікробалони-катетери. У 22 випадках, пройшовши гирло ПАСС, мікробалон-катетер під дією течиї крові повільно підводився до дистальних відділів ПАСС, максимально близько до кавернозної частини АВМ. Після цього проводили тіопенталовий тест (20 мл тіопенталу повільно вводилли в мікробалон-катетер і проводили неврологічний моніторинг, підтвердждувалась безпека здійсненої емболізації з даного рівня. Якщо не виникало тимчасового неврологічного дефіциту після тіопенталового тесту (рухового, сенсорного, зорового), тоді в мікробалон-катетер вводили від 0,2 до 0,7 мл композиції під R-моніторним контролем до повного виключення АВМ з басейну ПАСС. У 6 пацієнтів прохождення мікробалона-катетера далі від проксимально розширеної ділянки ПАСС виявлялось неможливим, емболізацію проводили після тіопенталової проби, яка підтвердила можливість емболізації з більш проксимальних відділів. При цьому використовували меншу кількість емболізивного матеріалу (0,1 – 0,15 мл), більш контрастного, емболізацію композицією доповнювали відокремлюваними балонами-катетерами, які відокремлювались у розширеній ділянці ПАСС і течією крові заносились у дистальні гілки, що живили АВМ. Разом з цим емболізація ПАСС полімеризувальними речовинами або частинками є небезпечною і вимагає особливо ретельного обстеження та уваги при виборі місця введення “Емболіну”. ПАСС кровопостачає структури зорового тракту, бічне колінчасте ядро, зорову променистість, коліно та нижню частину внутрішньої капсули, ділянки скроневої частинки та лентикулостріарні структури. Отже, резекція утворень, які кровопостачаються цією артерією, може призвести до серйозних і непередбачуваних післяопераційних наслідків. З огляду на це ми вважаємо, що АВМ, які постачаються, головним чином, артеріями судинного сплетення, не можна оперувати мікрохірургічним методом і тому ендоваскулярний метод лікування є альтернативним. Аналіз усіх постемболізаційних ангіограм показав повне виключення АВМ у 6 хворих, субтотальне – у 14, часткове – у 5, у 3 випадках змін не відзначено. Ускладнення в післяопераційний період у вигляді контралатерального геміпарезу виникли у 6 хворих. Вони виявились стійкими у 2 хворих. Застосовуючи добре відпрацьовану і стандартизовану техніку проведення ендоваскулярних операцій з використанням суперселективного тіопенталового тесту, кількість ускладнень та ступенів їх вираженості можна звести до мінімуму. Попередня стаття | Наступна стаття
<<До попереднього розділу<<	До змісту	>>До наступного розділу>>
© Українська Асоціація нейрохірургів (УАН) © Електронна версія: НВП "Інтермаг"