БЮЛЕТЕНЬ

УДК 617.54:616.8-089,,312",,313"(470)

Cучасний стан та перспективи розвитку
спінальної нейрохірургії в Україні

Поліщук М.Є.

Київська медична академія післядипломної освіти, м.Київ, Україна

Ключові слова: спинальна нейрохірургія, хребетно-спинномозкова травма, пухлини спинного мозку.

З 14 по 18 вересня 1998р. у м. Одесі відбулася важлива подія в медичному та науковому житті України - 2-й з'їзд нейрохірургів України, котрий проводили Академія медичних наук, Міністерство охорони здоров'я, Українська асоціація нейрохірургів (УАН), Інститут нейрохірургії АМН України, Управління охорони здоров'я Одеської облдержадміністрації, Одеський обласний осередок УАН.

Хотілося б зупинитися на здобутках та перспективах розвитку спінальної нейрохірургії в Україні.

Спінальна нейрохірургія, за даними літератури, складає 50-60% від числа всіх нейрохірургічних операцій.

Досягнення науки і технічний прогрес дозволяють прижиттєво виявити структурно-функціональні зміни не тільки хребта, але й його вмісту (спинний мозок, оболонки, судини) як при захворюваннях хребта, спинного мозку, так і при хребетно-спинномозковій травмі (ХСМТ). Це дає можливість по-новому оцінити патофізіологічні зміни, що розвиваються внаслідок травми або захворювання спинного мозку, та вибрати більш адекватну лікувальну тактику, більш диференційовано підійти до лікування травми спинного мозку, розширити показання до хірургічного лікування деяких форм патології (сирингомієлія, артеріовенозні мальформації, інтрамедулярні пухлини, поширені пухлини хребта і спинного мозку), а також зменшити травматичність хірургічних втручань.

Нині в Україні поряд із традиційними методами обстеження хворих зі спінальною патологією (функціональна та звичайна спондилографія, мієлографія, спінальна ангіографія) широко використовують сучасні методи обстеження - КТ, МРТ та ангіографічну МРТ.

Незважаючи на важкий стан економіки держави, у більшості регіонів України сьогодні є можливість використовувати сучасні методи обстеження спінальних хворих та застосовувати нові технології в їх лікуванні.

Впровадження в практику КТ та МРТ збільшило кількість оперативних втручань при остеохондрозах шийного, грудного та поперекового відділів хребта. В усіх регіонах України проводяться хірургічні операції з приводу патології міжхребцевих дисків, що супроводжуються неврологічною симптоматикою. При цьому домінують мініінвазивні втручання, котрі ліквідують компресію спинного мозку, його корінців або судин. Відзначено, що кюретаж пульпозного ядра дає меншу кількість рецидивів, ніж видалення частини диску, що випала. У представлених на з'їзд роботах підкреслюється необхідність всебічного обстеження хворих з остеохондрозом хребта, що суттєво впливає на вибір хірургічної тактики та результати лікування.

Представлено цікаві дані клініки спінальної нейрохірургії Інституту нейрохірургії щодо бічного транспедикулярного підходу при видаленні гриж грудного відділу хребта.

Надзвичайно актуальними залишаються питання лікування хворих із ХСМТ. Мета лікування таких потерпілих - це запобігання неврологічному дефіциту та його попередження, а також запобігання вторинним післятравматичним змінам мозку, зменшення летальності. Важливе значення при цьому мають цілеспрямована інтенсивна терапія в гострий період ХСМТ, нормалізація дихання і гемодинаміки, застосування метилпреднізолону, нейропротекторів, препаратів, які підвищують резистентність мозку до гіпоксії.

У більшості нейрохірургічних клінік України перевагу віддають раннім декомпресійно-стабілізуючим операціям при ХСМТ. Цікавою є розробка вітчизняних стабілізуючих систем (Київ, Харків), що відповідають сучасним вимогам і є значно дешевшими та доступнішими порівняно із закордонними. Важливе значення надається лікуванню хворих у віддалені терміни після травми, профілактиці та прогнозуванню інфекційно-запальних ускладнень.

Така тактика дозволяє ліквідувати компресію мозку, запобігти подальшим вторинним змінам мозку, створити оптимальні умови для його функціонування. Тактика пізніх операцій не виправдала себе, оскільки у хворих із ХСМТ настає поліорганна недостатність, що затримує терміни операцій, збільшує кількість ускладнень та віддаляє період реабілітації хворих. Проведення операцій, спрямованих переважно тільки на стабілізацію хребта, а не на ліквідацію подальшої компресії спинного мозку - то є хибний шлях. Нейрохірургічні операції при травмі повинні бути декомпресійно-стабілізуючими, тобто нейрохірургічні маніпуляції мають доповнюватись ортопедичними.

При вогнепальних пораненнях спинного мозку обов'язковими є уточнення характеру супутніх поранень, ранні оперативні втручання з приводу поранень внутрішніх органів та спинного мозку.

Знайшла своє висвітлення хірургія стенозів хребтового каналу, спондилолістезів та вентральних медулярних компресій.

Обгрунтування топографо-анатомічних підходів до патологічних процесів верхньошийного відділу хребта та хірургічний контроль вертебральної артерії при розширених корпоректоміях у шийному відділі детально висвітлені у доповідях фахівців із клініки спінальної нейрохірургії Інституту нейрохірургії. Ці доступи дають можливість радикально видаляти поширені патологічні процеси, котрі раніше вважались недоступними для хірурга.

Судинні пухлини спинного мозку характеризуються певними особливостями гемодинаміки, що пов'язано з їх ангіоархітектоникою та гістобіологічними особливостями.

Сучасні методи дослідження спинного мозку дозволили по-новому підійти до хірургії пухлин мозку, хірургічного лікування сирингомієлії та судинних мальформацій спинного мозку.

Таким чином, представлені на з'їзд повідомлення з питань спінальної нейрохірургії свідчать про те, рівень її розвитку в Україні відповідає вимогам сьогодення.

Які ж перспективи розвитку спінальної нейрохірургії? Вважаю, що спінальну нейрохірургію слід розглядати як субспеціальність нейрохірургії, у якій будуть поєднуватися нейрохірургічні та ортопедичні принципи лікування. У цьому плані необхідні підготовка фахівців, розробка стандартів та алгоритмів діагностики і лікування хворих із патологією хребта та спинного мозку, впровадження в практику мініінвазивних, навігаційних систем, мікрохірургічного обладнання, функціонально- та органозберігаючих хірургічних операцій, нейропротекторів як при травмах, ішеміях, так і при захворюваннях спинного мозку.

Перспективними є розробка та впровадження в практику нових методів лікування спінального болю, спастичності, реваскуляризаційних та реінервуючих операцій.

Сучасні методи діагностики дозволяють переглянути показання до зберігаючих мініінвазивних операцій при захворюваннях хребта, спинного мозку, його корінців та судин.

З'їзд ще раз засвідчив, що спінальна нейрохірургія в Україні знаходиться на належному рівні.